|
система зображення предметів на площині способом центрального проеціювання.
Піраміда (грец. pyramidos) — многогранник, одна грань якого (основа) є многокутник, а всі інші грані (бічні) — трикутники із спільною вершиною. За кількістю кутів основи розрізняють піраміди трикутні, чотирикутні і т. ін.
Піраміда зрізана — частина піраміди, обмежена основою, частинами бічних граней і перерізом піраміди площиною, паралельною основі.
Планіметрія — розділ елементарної геометрії, в якому вивчаються властивості фігур, що лежать у площині.
Плоский предмет — предмет, що має незначну товщину (висоту), яка в багато разів менша за його довжину і ширину.
Площа — одна з кількісних характеристик плоских геометричних фігур і поверхонь. Площа будь-якої плоскої фігури визначається як частина площини, обмежена плоскою замкнутою лінією.
Площина — найпростіша поверхня, положення якої в просторі визначається трьома точками, що не лежать на одній прямій.
Площина проекцій — площина, на якій одержують проекцію.
Площина січна — уявна площина, якою умовно розрізають предмет у тому місці, де необхідно виявити його форму.
Поверхня — множина всіх послідовних положень лінії, що рухається. У більш загальному випадку поверхню можна розглядати як спільну частину двох суміжних частин простору або ще як межу геометричного тіла. За визначенням Евкліда, «поверхнею є те, що має тільки довжину і ширину».
Поле креслення — місце всередині рамки креслення.
Призма (грец. prisma — розпилена) — многогранник, дві грані якого (основи) є рівними многокутниками з відповідно паралельними сторонами, а всі інші грані (бічні) — паралелограмами. За кількістю бічних граней призми поділяють на тригранні, чотиригранні і т. ін.
Призма пряма — призма, у якої бічні грані перпендикулярні до основи.
Проекція — зображення просторової форми, яке дістали проеціюванням її на будь-яку поверхню.
Проекція аксонометрична — наочне зображення, утворене на основі паралельного проеціювання предмета разом з обраною системою координат на яку-небудь площину.
Проекція прямокутна — проекція об'ємного предмета на площині, утворена прямокутним проеціюванням.
Проеціювання — процес утворення зображення просторової форми на будь-якій поверхні за допомогою світлових чи уявних зорових (проеціюючих) променів.
Проеціювання центральне — спосіб проеціювання, при якому всі проеціюючі промені виходять з однієї точки — центра проеціювання.
Проеціювання паралельне — спосіб проеціювання, при якому всі проеціюючі промені паралельні між собою і одночасно паралельні певному напряму проеціювання.
Проеціювання прямокутне — вид паралельного проеціювання, при якому напрям проеціювання перпендикулярний до площини проекцій.
|
|
