|
площинах проекцій зображується із спотворенням. Одержане на додатковій площині зображення суміщують з основною площиною проекцій. Це і є додатковий вигляд. Він дає повне уявлення про форму і розміри похилої частини предмета, показаного на рисунку 192, а.
Напрям проеціювання, за яким одержують додатковий вигляд, вказують стрілкою з великою літерою українського алфавіту над нею. Зображення додаткового вигляду позначають цією ж літерою (рис. 192, б). Літера завжди повинна бути вертикальною. Коли додатковий вигляд розміщено в проекційному зв'язку, як це зроблено на рисунку 192, в, то немає потреби вказувати стрілкою напрям проеціювання і виконувати будь-які написи.
Додатковий вигляд можна повертати (рис. 192, г). При цьому його позначення доповнюють умовним знаком повороту о.
Місцеві вигляди. Зображення окремого, обмеженого місця поверхні предмета називають місцевим виглядом. Застосування місцевого вигляду дає змогу показати на кресленні форму і розміри тільки окремих елементів предмета. За рахунок цього уникають зайвих, часом громіздких зображень на кресленнях.
Місцевий вигляд найчастіше розміщують у проекційному
|
|
