|
Топографічні креслення містять відомості про рельєф місцевості, тобто про форму і розташування нерівностей окремих ділянок земної поверхні, про розміщення на місцевості лісових насаджень, водних систем, доріг, систем енергопостачання, населених пунктів тощо.
Методи зображення земної поверхні на кресленнях вивчає топографія — наука про геометрію земної поверхні. Дані про місцевість, які наносять на топографічних кресленнях, одержують на основі фотографування місцевості з повітря (з літака, дельтаплана тощо).
На основі топографічних креслень створюють географічні карти.
Зображення на топографічних кресленнях. Земна поверхня має форму, близьку до еліпсоїда. Тому зображення ділянок земної поверхні на топографічних кресленнях потребує спеціальних методів, завдяки яким зменшується спотворення під час проеціювання кривої поверхні на площину.
Для побудови зображень на топографічних кресленнях користуються рівневою поверхнею Землі. Вона являє собою поверхню, яка збігається з поверхнею води в морях і океанах у спокійному їх стані (рис. 242). Рівнева поверхня перетинає поверхню Землі по берегових лініях. Положення будь-якої точки поверхні визначають за нормаллю до неї (точка А на рис. 242).
Щоб зобразити невелику ділянку місцевості, обирають горизонтальну площину, проведену дотично до рівневої поверхні. Цю площину називають площиною нульового рівня.
Рельєф земної поверхні (підвищення і западини) на топографічних кресленнях зображують гори- зонталями, або профілями, які являють собою перерізи ділянок місцевості горизонтальними площинами.
Для зображення рельєфу горизонталями поверхню місцевості умовно перетинають кількома паралельними площинами
|
|
