|
Промінь — частина прямої, обмежена з одного боку точкою (напів-пряма).
Промінь проеціюючий — уявний промінь, проведений через об'єкт проеціювання у напрямі площини проекцій до зустрічі з нею.
Прямокутник — паралелограм, у якого всі кути прямі. П'ятикутник — плоска фігура, обмежена замкнутою ламаною лінією з п'яти відрізків прямої.
Рамка креслення — розміщений на певній відстані від країв аркуша прямокутник, який обмежує місце виконання креслення.
Рейсшина (нім. reißen — креслити і Schiene — рейка) — спеціальна креслярська лінійка для виконання геометричних побудов, яка забезпечує високу точність проведення паралельних ліній.
Рисунок технічний — наочне (аксонометричне) зображення предмета, виконане від руки, з додержанням його пропорцій в розмірах на око.
Різьба — утворені на зовнішній чи внутрішній поверхні деталі однакові за формою і розмірами гвинтові виступи і канавки.
Розгортка многогранника — сукупність многокутників, що утворюють його грані, суміщених із однією площиною.
Розгортка поверхні — плоска фігура, що утворюється, коли поверхню тіла розрізати вздовж якоїсь лінії і сумістити з площиною.
Розмір — кількісний вираз лінійної або кутової величини.
Розміри на кресленні — числові дані в певній системі одиниць, що характеризують лінійні та кутові величини зображеного виробу і його елементів і не залежать від масштабу й точності виконання креслення.
Розмітка — нанесення на заготовку плоскої деталі контурів її зображення, осьових, центрових та інших ліній і знаків.
Розрив — умовний спосіб скорочення на кресленнях зображень довгих виробів.
Розріз — зображення предмета, уявно розрізаного січною площиною, на якому зображують те, що знаходиться в січній площині і поза нею.
Ромб — паралелограм, у якого всі сторони однакові.
Сегмент (лат. segmentum — відрізок, смуга) — плоска фігура, обмежена дугою кривої та хордою, що стягує її кінці.
Сегмент круговий — частина круга, обмежена дугою його кола і хордою, що стягує цю дугу.
Сектор (лат. sector — той, що розсікає) — частина плоскої фігури, обмежена двома напівпрямими, що виходять із внутрішньої точки фігури, і дугою контура.
Сектор круговий — частина круга, обмежена двома його радіусами і дугою кола цього круга.
Символ (грец. symbolon — знак, прикмета, ознака) — умовне позначення будь-якого предмета, величини або явища (символи математичні, хімічні, логічні, графічні тощо).
Симетрія (грец. symmetria — співрозмірність) — властивість геометричних фігур, яка полягає у чіткій відповідності розміщення їх парних частин відносно деякої середньої (центральної) лінії.
|
|
