|
|
Зазор — додатна різниця між двома спряженими поверхнями деталей, що забезпечує можливість їх відносного переміщення у з'єднанні.
Заокруглення — плавний перехід по дузі кола від одного елемента контура зображення до іншого.
З'єднання деталей — декілька деталей, скріплених між собою певним способом з метою утворення деякої частини виробу.
З'єднання нерознімне — з'єднання деталей, що не передбачає можливості їх розбирання, тобто їх не можна розібрати без пошкодження або руйнування самих деталей чи елементів, що їх скріплюють.
З'єднання рознімне — з'єднання деталей, повторне складання і розбирання яких можливе без пошкодження чи руйнування самих деталей і елементів, що їх скріплюють.
Зображення — графічне відображення форми предмета у визначеному масштабі, виконане встановленим способом проеціювання і призначене для визначення потрібних геометричних властивостей предмета.
Зображення головне — зображення предмета, утворене на фронтальній площині проекцій.
Зображення наочне — зображення, призначене давати цілісне просторове уявлення про об'ємний предмет.
Ізометрія — аксонометрична проекція з коефіцієнтами спотворення, однаковими по всіх трьох осях.
Квадрат — прямокутник, у якого всі сторони однакові.
Коефіцієнт спотворення — відношення довжини проекції відрізка до справжньої довжини цього відрізка.
Кола концентричні — кола різних радіусів, що проведені з одного центра.
Коло — плоска замкнута крива, всі точки якої однаково віддалені від її центра.
Компоновка креслення — раціональне розміщення зображень на полі креслення для якнайповнішого і рівномірного використання його площі.
Компонувати — утворювати з окремих частин доцільне поєднання.
Конструкція (лат. constructio — побудова, складання) — побудова, взаємне розміщення частин виробу, його склад.
Конструювання — створення конструкції виробу відповідно до проекту або розрахунків.
Контур (франц. contour — обрис) — обрис якого-небудь предмета, лінія, яка окреслює форму.
Контур зображення — сукупність геометричних елементів, що окреслюють певне зображення на кресленні.
Конус круговий — геметричне тіло, обмежене замкнутою конічною поверхнею і круглою основою, яка перетинає всі її твірні.
Конусність — відношення діаметра кола основи прямого конуса до його висоти, а для зрізаного конуса — відношення різниці діаметрів кіл основ до висоти (відстані між центрами цих основ).
Конфігурація (лат. configuratio — надання форми, розміщен-
|
|
