|
|
Проекції точок, що лежать на поверхні предмета. Щоб
краще уявляти за кресленням форму окремих частин предмета, необхідно вміти знаходити на всіх його зображеннях проекції окремих точок. Найчастіше виникає необхідність за однією проекцією точки, заданої на поверхні предмета, знаходити дві інші її проекції.
Спосіб знаходження проекцій точок залежить від того, на якому з елементів поверхні предмета (ребра чи грані) лежить задана точка.
На рисунку 116 показано наочне зображення предмета і три його вигляди, розміщені у проекційному зв'язку. На поверхні предмета задано точки А, В, С і D. Причому точки А і В знаходяться на ребрах (похилому і горизонтальному), а точки С і D — на гранях (вертикальній і похилій). На виглядах вказано фронтальну проекцію точки А і профільну проекцію точки В, фронтальну проекцію точки С і горизонтальну проекцію точки D.
Коли точка задана на якомусь елементі поверхні предмета, то її проекції повинні знаходитись на проекціях цього елемента. Отже, спочатку слід знайти проекції елементів, на яких задано точки, а потім і проекції точок.
Похиле ребро, на якому задано точку А, проеціюється на фронтальну площину проекцій у натуральну величину, а на горизонтальну і профільну — із спотворенням. Горизонтальна проекція точки А повинна лежати на горизонтальній проекції ребра, а профільна — на профільній. Знайшовши горизонтальну і профільну проекції ребра, будують на них відповідні проекції точки А. Для цього з точки а' проводять вертикальну лінію зв'язку. У місці її перетину з горизонтальною проекцією ребра лежить точка а— горизонтальна проекція точки А. Провівши з
|
|
